Реклама в мережі Інтернет – правові аспекти

Вважається, що мережа Інтернет знаходиться майже поза межами правового регулювання.

Вважається, що мережа Інтернет знаходиться майже поза межами правового регулювання. Частково це відповідає дійсності. Окрім бурхливого розвитку самої мережі Інтернет, за якою не встигають національні держави, додаткову складність створює транснаціональний характер Інтернету. Адже національне законодавство може діяти лише в межах відповідної держави. Проте кожна держава намагається врегулювати взаємовідносини, що виникають під час обміну інформацією через Інтернет. Не є винятком і Україна. Дана стаття присвячена питанню регулювання реклами в мережі Інтернет. Це - одне з питань правового семінару «ПОДВОДНЫЕ КАМНИ МИРА РЕКЛАМЫ: ПОНИМАНИЕ, ОТВЕТСТВЕННОСТЬ, РЕШЕНИЕ ПРОБЛЕМ»

У правовому полі України власне слово «Інтернет» зазначається в Законі України «Про телекомунікації». Відповідно до статті 1 цього Закону Інтернет - це всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв'язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами.

Інтернет часто порівнюють із засобами масової інформації. Дуже сталим на побутовому рівні є визначення «Інтернет-ЗМІ». Зазвичай так називають веб-сайти, які спеціалізуються на новинній інформації. Проте Інтернет не можна вважати засобом масової інформації у розумінні частини другої статті 21 Закону України «Про інформацію». Інтернет є значно біль широким поняттям, ніж тільки засіб, призначений для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації. Хоча окрім іншого така інформація дійсно також розповсюджується в Інтернеті.

Однак з правової точки зору різниця між традиційними ЗМІ і мережею Інтернет дуже суттєва. «Інтернет-ЗМІ» не існує як правового поняття- окрім випадків, коли безпосередньо суб'єкт господарської діяльності самостійно відносить себе до інформаційного агентства, ІР-телебачення тощо, відповідним чином реєструється і отримує відповідні дозволи, ліцензії тощо. Тобто якщо особа, яка розповсюджує інформацію через мережу Інтернет, позиціонує себе як традиційне ЗМІ - це його право. Але не обов'язок. На мережу Інтернет не розповсюджуються спеціальні норми законодавства України, що регулюють телебачення, радіо, друковані ЗМІ. Зокрема норми щодо реклами на телебаченні, радіо, в друкованих засобах масової інформації. Навіть якщо така реклама розміщується на веб-сторінці телеканалу чи газети - ця реклама не є рекламою на телебаченні або у друкованому виданні і не підпадає під обмеження, визначенні щодо телевізійної реклами або реклами у газеті. Наприклад на таку рекламу не буде розповсюджуватись заборона вміщувати рекламний блок всередині телевізійної передачі, не буде розповсюджуватись заборона реклами алкогольних виробів тощо.

Реклама, як визначено у статті 1 Закону України «Про рекламу» - це інформація. Інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Тобто від решти інформації реклама відрізняється лише метою розповсюдження такої інформації: створити або підтримати інтерес і обізнаність щодо товару (тут і далі за текстом під товаром розуміються як власне товари у матеріальній формі, так і роботи, послуги, які є предметом господарського обігу). Спосіб розповсюдження інформації не грає жодної ролі. Тому розповсюдження реклами за допомогою мережі Інтернет (в будь-який спосіб: чи то за допомогою банеру, чи то за допомогою додаткових вікон, чи то за допомогою розсилання електронною поштою тощо) цілком підпадає під сферу дії Закону України «Про рекламу»

А відтак на рекламу в мережі Інтернет розповсюджуються загальні норми правового регулювання реклами в Україні. До таких загальних норм можна віднести наступні:

1.Обов'язок відокремлювати рекламу від інших видів інформації. На відміну від телебачення, радіо, друкованих ЗМІ у даному випадку немає чіткого порядку, яким саме чином повинно відбуватись таке відокремлення: у статті 9 зазначено лише, що реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

2.Загальні вимоги до змісту реклами. Так, в рекламі заборонено:

-Рекламувати товари, що заборонені для виробництва, ввезення і обігу на території України;

-Рекламувати ворожіння і гадання;

-Рекламувати товари, якщо їх обіг допускається тільки після належної сертифікації або їхнє виробництво потребує спеціального дозволу, ліцензії - без таких дозволу, ліцензії;

-Розміщувати рекламу, яка вводить в оману споживачів реклами щодо виробника товару, властивостей товару, порівняння товару з товарами конкурентів тощо;

-Вміщувати в рекламу дискримінаційні твердження (гендерні, расові, релігійні, національні тощо), а також дискримінаційні щодо осіб, які не користуються рекламованим товаром;

-Вміщувати в рекламу інформацію, що містить елементи жорстокості, насильства, порнографії тощо;

-Вміщувати в рекламу інформацію, що створює загрозу національній безпеці України, зокрема заклики до насильницької зміни влади, тощо;

-Реклама, яка закликає до порушення чинного законодавства, нехтування правилами безпеки, закликає до дій, що можуть завдати шкоди життю, здоров'ю людей, довкіллю;

-Використовувати зображення фізичної особи без її згоди;

-Використовувати зображення державних символів України і інших держав (окрім випадків, коли таки символи є частинами знаків для товарів та послуг, інших об'єктів інтелектуальної власності);

-Використовувати об'єкти інтелектуальної власності інших осіб без належних прав на це;

-Використовувати засоби і технології, що впливають на підсвідомість споживачів реклами.

3.Додаткові вимоги до реклами певних категорій товарів.

4.Відповідальність за порушення законодавства про рекламу.

Вимоги щодо реклами окремих видів товарів в мережі Інтернет можуть відрізнятись від вимог, які розповсюджуються за традиційні засоби масової інформації, зовнішню рекламу або інші рекламні засоби. Так зокрема в мережі Інтернет дозволяється реклама тютюнових виробів, знаків для товарів та послуг, інших об'єктів інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби - виключно на сайтах для повнолітніх осіб з обов'язковою умовою попередньої ідентифікації віку спостерігачів. Також в мережі Інтернет дозволяється реклама алкогольних напоїв, знаків для товарів та послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої - без обмеження часу трансляції такої реклами. При цьому в рекламі алкогольних напоїв і тютюнових виробів, знаків для товарів та послуг, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби, слід дотримуватись загальних обмежень, встановлених щодо змісту такої реклами. Загальними правилами також регулюється реклама в Інтернеті лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування, реабілітації; реклама банківських, страхових, інвестиційних послуг, реклама послуг, що надаються за допомогою телефонного зв'язку, реклама послуг з працевлаштування тощо.

На минулорічних виборах народних депутатів України достатньо часто до юристів звертались з питаннями: чим регулюється політична реклама в мережі Інтернет? Хочу відразу зауважити, що визначення «політична реклама» стосується лише виборчого періоду. Поза виборчим періодом поняття «політична реклама» законодавством не передбачено. Будь-яка інформація за замовленням політичних партій або окремих політиків, спрямована на створення і підтримання інтересу та обізнаності громадян щодо такої політичної партії або політика поза межами виборчого процесу регулюється загальними нормами Закону України «Про рекламу». У тому числі у випадках, якщо така інформація розповсюджується через мережу Інтернет. Отже необхідно зазначити, що реклама політичних партій або окремих політиків в Інтернеті поза виборчий період регулюється так само, як і реклама товарів. У виборчий період така інформація регулюється відповідним виборчим законодавством у частині загального висвітлення виборчого процесу аюл передвиборної агітації.

Найбільшою складністю в правовому регулюванні реклами в мережі Інтернет є державний контроль за такою рекламою і процедура притягнення до відповідальності винних осіб. Для мережі Інтернет не встановлено якихось особливих правил і процедур. А отже притягати до відповідальності за порушення законодавства про рекламу в Інтернеті мають право виключно передбачені статтею 26 Закону України «Про рекламу» уповноважені державні органи:

-центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів (на даний момент це Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів); - щодо захисту прав споживачів реклами;

-Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції;

-центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах будівництва, архітектури (на даний момент це Державна архітектурно-будівельна інспекція України) ­ щодо спорудження житлового будинку

-центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення, (на даний момент це Державна інспекція України з питань праці) - щодо реклами про вакансії (прийом на роботу).

При цьому необхідно відмітити, що Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою Кабінету Міністрів Українивід 26 травня 2004 р. № 693, поки що не враховує останніх змін в законодавстві і не регулює процедуру притягнення до відповідальності за порушення реклами про вакансії, наприклад. Окрім того болючим питанням залишається процедура визначення винної особи в мережі Інтернет, зокрема визначення розповсюджувача реклами, забезпечення доказування факту розповсюдження реклами, що порушує вимоги законодавства України.

Сафаров Алі Фархатович

23.01.2012